Науково-дослідницька інфраструктура як інструмент наукової інтеграції: деякі аспекти досвіду ЄС для України

Анотація

У науковій роботі відображаються сучасні процеси, що відбуваються в ЄС щодо розвитку науково-дослідницьких інфраструктур. Акцентовано увагу на створенні Європейського дослідницького простору (ЄДП), який сприяв виробленню єдиних загальноєвропейських дослідницьких пріоритетів, у міру реалізації яких наука може забезпечити прориви світового значення. З виникненням ЄДП стало очевидним, що досягнення його цілей неможливе без наявності спільних дослідницьких інфраструктур світового рівня. Проаналізовано норми вітчизняного законодавства з зазначеного питання. В статті окреслено створення та функціонування дослідницьких інфраструктур у ЄС, що підпорядковане суворій логіці та закріплене в дорожній карті ESFRI. Життєвий цикл нової інфраструктури від формування її концепції до її експлуатації може становити від 20 до 40 років і передбачає кілька етапів, зокрема шість про що розкрито в роботі. Європейський вектор співробітництва продовжує залишатися визначальним у рамках досягнення амбітної мети для України увійти до провідних країн світу, що здійснюють наукові дослідження й розроблення в галузях, які визначаються пріоритетами науково-технологічного розвитку. Автором визначено, що створення великих дослідницьких інфраструктур на території України сприятиме не тільки забезпеченню провідних позицій України на світовому дослідницькому просторі, а й, безсумнівно, сприятиме інноваційному розвитку української. У зв’язку з цими цілями досвід ЄС можна використати як для створення і розвитку мережі дослідницьких інфраструктур усередині країни, так і як чинник, що сприяє інтеграції України в Європейський дослідницький простір. Роботою визначено необхідність активної участі України у спільних проєктах із науковою спільнотою ЄС, а саме: затребуваний досвід робіт українських наукових груп у Рамкових програмах ЄС; запуск інтеграційних проєктів і використання механізмів з аналогічними європейськими; необхідна підтримка вже наявних механізмів наукової кооперації, у рамках яких за зразком Євросоюзу інтеграційні цілі так само важливі, як і наукові; необхідний розвиток української цифрової інфраструктури та її взаємозв’язок із науковими дослідженнями.