Право та інновації

Титул та Зміст

2024-04-15

Титул та Зміст

Окремі аспекти договірно-правового регулювання в умовах діджиталізації економіки

Вікторія Мілаш — 2024-04-15

Наукова робота присвячена важливим аспектам договірно-правового регулювання господарських операцій в контексті процесів діджиталізації. Стаття є оглядовою, її метою визначено висвітлення та аналіз проблемних питань правового забезпечення електронно-договірної взаємодії учасників господарського обороту. Авторкою зазначається про відсутність уніфікованого підходу щодо оптимальної трансформації усталених засад договірного права відносно електронних договорів. Особливу увагу приділено порядку укладення електронних договорів за участю суб’єктів господарювання та змістовому наповненню поняття «електронна форма договору». На основі аналізу наукових поглядів та чинного законодавства України досліджено підходи щодо правової природи електронних оферти та акцепту, а також процедурних аспектів їх здійснення. Висвітлено наявні законодавчі дисфункції в частині регламентації означених питань та сформульовано окремі пропозиції щодо їх усунення. Окрему увагу зосереджено на неможливості застосування загальних правил щодо порядку відкликання оферти у випадку, якщо останню утілено у електронному повідомленні, а також відсутності спеціальних законодавчих правил щодо цього. Порушено питання виникнення права власності у набувачів віртуальних активів за електронними договорами, та наголошено на потребі здійснення необхідних кроків для набуття чинності ЗУ «Про віртуальні активи». У статті зроблено висновок, що домовленість сторін укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем не є достатньою підставою вважати його укладеним у письмовій формі. Зазначено, що визнання електронної форми договору різновидом письмової, не відповідає європейському підходу, відповідно до якого тільки кваліфіковане електронне волевиявлення прирівнюється до письмової форми. Підкреслено необхідність узгодження відповідних положень ЦК України, ГК України, ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та ін., в частині змістовного наповнення та співвідношення таких понять як «електронна форма правочину», «електронний правочин», «електронна форма договору», «електронний договір», «електронний документ», «електронна форма надання інформації» тощо. Авторкою зазначається, що забезпечення варіативності порядку укладення та способів підписання електронних договорів об’єктивно потребує комплексного регулювання договірних відносин у сфері електронної комерції за допомогою різного рівня джерел. Проте відносно договірних правочинів, на які не поширює дію ЗУ «Про електронну комерцію», неприпустимим є регулювання процедурних аспектів їх вчинення безпосередньо сторонами, шляхом укладання угод про порядок (технологію) електронно-договірної взаємодії, доступ до електронних документів, застосування електронних агентів, використання аналогів власноручних підписів тощо.

Стратегічне управління інтелектуальною власністю на технологію як об’єкт цивільно-правових відносин

Ольга Розгон — 2024-04-15

У статті проведено визначення аспектів стратегічного управління інтелектуальною власністю на технологію як об’єкт цивільно-правових відносин. Новизна роботи полягає у встановленні автором специфіки поєднання підприємством у своїй діяльності стратегій управління інтелектуальною власністю на технологію як об’єкт цивільно-правових відносин, що дозволить реалізувати поставлені стратегічні цілі для можливості стійкого та конкурентоспроможного існування, а також адаптації до швидких змін у межах появи нових технологій. Автором доведено, що поняття «стратегія» отримало своє значне поширення в літературі, однак спостерігаються значні відмінності поглядів серед вчених щодо його сутності. Проведене дослідження дозволило дійти висновків, що змістовне визначення стратегії може бути інструментом досягнення цілей. У статті підкреслено, що, виходячи з ракурсу підтримки певної технологічної інновації, розширення об’єктів патентування, захисту прав інтелектуальної власності, спільне використання технологій вказує на те, що існує співпраця в інноваціях між суб’єктами інноваційної діяльності, а патентні пули діють як важливий взаємозв’язок між технологіями і стратегією інтелектуальної власності підприємства. Визначено, що технології залишаються важливими результатами науково-технічної діяльності, актуальними стратегічним ресурсами, то вельми важливо підприємству для утримання своїх конкурентних переваг поєднувати у своїй діяльності стратегію інтелектуальної власності, стратегію управління інтелектуальної власності на технологію та патентну стратегію як частини стратегії інтелектуальної власності. Зауважимо, що технологічна стратегія більше зосереджена на самій технології, яка є результатом науково-технічної діяльності або ресурсом (придбанні й використанні технології) та може бути залучена разом зі стратегією комерціалізації прав на технологію. Поєднання різних стратегій управління інтелектуальною власністю на технологію як об’єкт цивільно-правових відносин підприємством у своїй діяльності дозволить реалізувати поставлені стратегічні цілі для можливості стійкого та конкурентоспроможного існування, а також адаптації до швидких змін у межах появи нових технологій. Наведені у цьому дослідженні види стратегій, яких може дотримуватися підприємство щодо використання прав на технологію як об’єкт цивільно-правових відносин, не є остаточними та не вичерпують можливих критеріїв виділення інших видів стратегій.

Публічні закупівлі в системі створення умов для розвитку глибокотехнологічних інновацій в Україні

Віра Чубенко — 2024-04-15

Розвиток інновацій є важливим завданням держави, а особливо з огляду на необхідність відбудови України в повоєнний період. Європейським Союзом докладається значних зусиль та використовується безліч інструментів з метою стимулювання інноваційної діяльності. Одним з таких інструментів, який широко застосовується для розвитку інновацій, є інститут публічних закупівель, про що підкреслюється в директивах ЄС щодо публічних закупівель. Особливу цікавість зазначене питання викликає, зважаючи на те, що ЄС має намір очолити нову хвилю інновацій – глибокотехнологічні інновації, в тому числі, застосовуючи інструмент публічних закупівель. Статтю присвячено дослідженню питання правового регулювання публічних закупівель як засобу державного регулювання, спрямованого на стимулювання інноваційної діяльності у Європейському Союзі. Проаналізовано значення закупівель державою готових іннноваційних рішень, а також науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, результатом яких може бути інноваційна продукція. Наведені основні види закупівель інновацій, передбачені європейськими регуляторними актами. Встановлено, що ризиковість та капіталоємність глибокотехнологічних інновацій, свідчать про те, що основним рушієм, каталізатором та ініціатором їх розвитку може виступити держава, застосовуючи механізм державного замовлення. Досліджено питання наявності правового регулювання застосування інструменту публічних закупівель для стимулювання розвитку глибокотехнологічних інновацій в українських законодавчих актах. Наведені основні правові проблеми використання такого інструменту в нашій державі, в тому числі, в аспекті гармонізації законодавства у сфері публічних закупівель з відповідними директивами ЄС. Досліджено та акцентовано на основних перевагах положень Стратегії реформування системи публічних закупівель на 2024-2026 роки, якою передбачені початкові етапи у запровадженні підходів до стимулювання інноваційної діяльності через публічні закупівлі

Виклики та перспективи розвитку науково-дослідницької сфери в умовах глобалізації

Ольга Головащенко — 2024-04-15

Стаття присвячена аналізу проблем у науково-дослідній сфері, враховуючи різноманітні виклики та загрози, що існують на сучасному етапі, а також аналізу необхідних дій держави та інститутів громадянського суспільства, спрямованих на їх вирішення. Зазначається, що в умовах глобалізації наука, інновації та проведення досліджень сприяють розвитку держави, суспільства та економіки, нові знання впливають на покращення в усіх сферах суспільного розвитку. Акцентується увага на тому, що нестабільність наукової сфери та дослідницької кар’єри є широко поширеним явищем, яке стало головною проблемою наукової політики не лише в країнах Європи. Окреслюються різні варіанти, за допомогою яких країни намагаються вирішити проблему нестабільності науково-дослідницької сфери, які складаються із узагальнення отриманого досвіду та формування загальних політичних рекомендацій. Для кожного з них існує низка варіантів політики, які підходять у відповідних національних або інституційних контекстах. Зазначається, що за допомогою інститутів громадянського суспільства та фандрайзингу можна знизити витрати на дослідження, що дозволить провести більше досліджень з обмеженими ресурсами, що є особливо актуальним для багатьох проектів. Робиться висновок, що для вирішення усіх окреслених проблем необхідні спільні зусилля з боку наукової спільноти, суспільства в цілому, органів публічної влади та приватного сектору. Тільки за умови скоординованої роботи можна буде забезпечити стійкий розвиток науки та досліджень у Європі та усьому світі.

Деякі питання щодо відкритих інновацій в науці

Анна Любчич — 2024-04-15

У науковій роботі відображаються відкриті інновації, які дають змогу вітчизняним компаніям встановлювати партнерські відносини на основі обміну знаннями. Місія відкритої науки – стимулювати вільне поширення інформації про наукові дослідження. Роль відкритих моделей науки та інноваційної діяльності простежується також в управлінні бізнесом і розвитку інформатики. Взаємозв’язок відкритої науки і відкритих інновацій має фундаментальне значення для стимулювання партнерства бізнесу з університетами, що сприяє економічному зростанню країн, що розвиваються, і підвищенню конкурентоспроможності компаній. В статті обґрунтована підвищена важливість відкритих інновацій для ефективної роботи науки та дослідницьких інфраструктур. Зазначено, що сама ідея відкритих інновацій може бути реалізована лише в обмежених межах і з урахуванням національних інтересів держав. Відкриті інновації мають потенціал зробити науковий процес більш прозорим, інклюзивним і демократичним, і її дедалі більше визнають критичним прискорювачем для досягнення цілей сталого розвитку. Іншими словами, відкритим може бути лише певний кластер результатів наукових досліджень. Наприклад, у соціальних і гуманітарних науках існує низка етичних вимог, які не дають змоги публічно оприлюднити всі отримані результати, зберігаючи анонімність висловлювань, особливо якщо дослідження зачіпає актуальні соціальні та політичні проблеми. У цьому контексті низка положень не можуть бути застосовані до всіх сфер наукової діяльності. Роботою визначено необхідність перегляду співвідношення відкритої науки та відкритих інновацій та їх практичної складової для бізнесу нашої держави.

Правове забезпечення цілісності інноваційного процесу в умовах наближення України до членства в ЄС.

Ірина Подрез-Ряполова — 2024-04-15

У науковому дослідженні розглянуті правові питання забезпечення цілісності інноваційного процесу в умовах наближення України до членства в ЄС. У роботі наголошено на необхідності адаптування екосистеми інновацій до сучасних умов модернізаційних змін із збереженням потенціалу ефективного функціонування та цілісності інноваційного процесу. Важливим аспектом розвитку сфери інновацій також виокремлено здатність національної екосистеми відповідати сучасним інтеграційним процесам для наближення чинного законодавства до норм ЄС, що забезпечить підвищення конкурентоспроможності національної економіки на інноваційних засадах. Проаналізовані особливості інноваційного процесу, головними з яких виділені послідовність, спрямованість на досягнення певних результатів, безперервність, здатність і доцільність до комерціалізації. Розглянуті положення ключового чинного документу стратегічного планування у сфері розвитку інноваційної діяльності. Підтримана доцільність програмних заходів щодо необхідності створення сприятливого нормативно-правового забезпечення діяльності суб’єктів, що провадять інноваційну діяльність, розвитку інноваційної інфраструктури, методичноконсалтингового забезпечення інноваційного процесу. Розглянуті окремі заходи для переходу до інноваційного зростання шляхом збільшення фінансування наукових досліджень, перегляду пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, стимулювання інноваційної діяльності, законодавчого унормування державної підтримки малого інноваційного бізнесу, стимулювання діяльності венчурного бізнесу тощо. Визначені наступні основні чинники забезпечення цілісності інноваційного процесу: належне нормативно-правове забезпечення інноваційного процесу (яке повинно мати системний характер); забезпечення розвитку інноваційної інфраструктури (в тому числі реалізація напрямів стратегічного планування щодо фінансування) та належне інформаційне забезпечення інноваційного процесу.

Специфіка цивільно-правової природи та перспективи застосування у вітчизняній IT-сфері договорів про рівень обслуговування (Service Level Agreement)

Віталій Яроцький — 2024-04-15

Стаття присвячена цивільно-правовому аналізу відносин, які виникають у ІТ-середовищі. Зазначається, що цивільно-правові відносини у ІТ-сфері мають низку специфічних характеристик, зумовлених як динамічним характером науково-технічного прогресу так і комплексним характером відповідних різновидів цифрових продуктів і пов’язаних із ними робіт чи послуг. Відносини у сфері ІТ у широкому розумінні можна розглядати як відносини щодо збору, зберігання, розповсюдження та захисту електронної інформації на глобальному ринку. Специфіка договору про рівень обслуговування SLA полягає й у його особливій меті – встановлення стабільних відносин між постачальником послуг та замовником, закріплення прозорої системи моніторингу якості наданої послуги та контурних заходів відповідальності за недосягнення узгоджених кількісних та якісних параметрів. Найбільш оптимальною договірною конструкцією для врегулювання суспільних відносин SLA в українському правовому середовищі є договір про надання послуг. Специфіка цивільно-правової природи договору про рівень обслуговування полягає у органічному поєднанні правової та технічної складової його змістовного наповнення. Договору про рівень обслуговування SLA відповідає суті та характеру відносин, обсягу прав та обов’язків постачальника та замовника, відповідно відносини між ними повинні регулюватися нормами глави 63 Цивільного кодексу України. Зважаючи на специфіку договірної конструкції про рівень обслуговування, у договорі SLA мають бути узгоджені види та параметри послуг, їх якість з урахуванням визначеного рівня технічних характеристик та показників; спосіб, порядок, період та тривалість моніторингу відповідних технічних характеристик та показників; засоби та методи, за допомогою яких будуть проводитися вимірювання, а також підстави, умови та заходи цивільно-правової відповідальності за недосягнення обумовлених сторонами характеристик показників, порядок дії виконавця при встановленні наданої послуги закріпленим у договорі SLA параметрам та інші умови, що мають істотне значення для сторін договору.

Еволюція юридичної особи: від майнової відокремленості до права на приватність

Софія Попова — 2024-04-15

Стаття присвячена дослідженню еволюції, тобто поступовому розвитку сутності юридичної особи у правовідносинах. Визначено, що юридична особи пройшла значний шлях у трансформації від сприйняття її як фікції до самостійного суб’єкту правовідносин. Визнання реальною майно

Сутність і поняття трансплантації анатомічних матеріалів людини: цивільно-правовий аспект

Інна Тарасюк — 2024-04-15

Необхідність розуміння того що являє собою трансплантація з точки зору різних підходів, дотримання при цьому особистих немайнових прав осіб та віднесення трансплантаційних правовідносин до сфери регулювання цивільним правом зумовлюють це наукове дослідження. У статті розглядається цивільно-правовий аспект трансплантації анатомічних матеріалів людини, Шляхом застосування методів аналізу та синтезу вдалося сформулювати дефініцію трансплантації анатомічних матеріалів. Під час використання методу абстрагування вдалося розглянути сутність трансплантації не з боку медицини як оперативного втручання, а з правової точки зору як методу лікування для збереження життя. Для визначення цивільно-правового аспекту було застосовано метод дедукції, коли розглядалися певні особливості цивільного права і їх втілення у трансплантаційних правовідносинах. Встановлено, що цивільно-правовий аспект полягає у тому, що під час регламентування трансплантації, передопераційного та післяопераційного періодів повинні враховуватися засади взаємодії учасників відносин, рівності сторін та диспозитивності. Проаналізовано сутність трансплантації анатомічних матеріалів з точки зору цивільно-правового регламентування. Встановлено, що всі відносини, що стосуються трансплантації, процеси, які сприяють та супроводжують таке оперативне втручання, а також проведення післяопераційних заходів відносяться до сфери особистих немайнових відносин. Розкрито множинний аспект трансплантації, яка може бути розглянута як спосіб здійснення різноманітних особистих немайнових прав людини, залежно від контексту та обставин. Визначено, що трансплантаційні правовідносини охороняються цивільним законодавством у частині неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя та посягання та особисту недоторканність, захист права власності та порушення свободи договору з точки зору надання медичних послуг. У зв’язку з цим визначено підхід, згідно якого трансплантацію пропонують розуміти у широкому та вузькому значенні: як медичну послугу або як право людини на життя. Досліджено окремі принципи, які стосуються трансплантації та зачіпляють цивільно-правову сферу: принцип черговості на анатомічні матеріали, принцип незгоди на донорство та принцип ризиковості донорства. Обґрунтовано, що трансплантацію слід розглядати як метод лікування. Сформульовано дефініцію трансплантації анатомічних матеріалів як методу лікування, який полягає у пересадці анатомічних матеріалів від донора до реципієнта з метою відновлення функції (-цій) організму і збереження життя, із дотриманням особистих немайнових прав людини. Встановлено, що сутність трансплантації відображає цивільно-правову природу, з огляду на диспозитивність, мету захисту особистих немайнових прав та врегулювання трансплантаційних правовідносин цивільно-правовим договором про надання медичних послуг. Зазначено, що отримані результати статті можуть служити основою для подальших обговорень та досліджень у галузі медичного та цивільного права.

До питання правової основи соціального забезпечення учасників бойових дій та ветеранів війни

Вікторія Шевердіна — 2024-04-15

У статті досліджено теоретико-правову основу визначення поняття ветерана війни, узагальнено чинні нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини у сфері соціального захисту учасників бойових дій та ветеранів війни, а також розглянуті деякі особливості їх соціального забезпечення. Актуальність даної тематики полягає в необхідності всебічного вивчення та удосконалення законодавства України, що регулює правовий статус учасників та ветеранів війни і гарантії отримання ними від держави різного роду підтримки. В умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації на території України, велика кількість людей захищаючи свою державу, стає учасниками бойових дій, що веде до збільшення спеціальної категорії осіб, які потребують соціального захисту. Беручи участь у воєнних діях, військовослужбовці через ризик поранення або смерті у війні, бойових операціях, збройних конфліктах і миротворчих місіях мають беззаперечне право на посилену державну підтримку та об’єктивно більше покладаються на державу в питаннях захисту своїх соціальних прав. Тож держава стикається з викликом не тільки із забезпечення належного рівня допомоги цим особам, але й постійного оновлення та адаптації системи соціального забезпечення до умов та потреб суспільства. Таким чином, соціальне забезпечення є ключовим для розробки соціальної політики для даної категорії населення і сприятиме їх ефективній підтримці та повноцінній інтеграції у суспільство та покращенню якості їхнього життя. Дійшли висновків, що формування глибокої поваги та підтримки осіб, які захищали та захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України являються одним із найпріоритетніших напрямів соціальної політики держави. Сучасні політичні, економічні, та соціальні вимоги суспільства ставлять перед державою завдання, які потребують невідкладного вирішення та мають нагальне значення для всіх сфер життя. Тому значна кількість досліджень зосереджені на вирішенні теоретичних і практичних питань правового регулювання суспільних відносин у період війни та в умовах військового стану на території Україні. В цих умовах питання соціально-правового захисту осіб, які є учасниками бойових дій потребують детального дослідження.

Міжнародний досвід визначення статусу мігрант/біженець

Катерина Крут — 2024-04-15

Стаття присвячена науковому дослідженню статусів мігрантів/біженців виходячи з досвіду історичних подій та міжнародного законодавства європейських країн. Російсько-українська війна призвела до наймасштабнішої від років Другої Світової війни масової міграції українського населення. Наслідком стала поява раніше невідомих українському суспільству феномену багатомільйонних вимушених мігрантів, внутрішньо переміщених осіб, шукачів притулку, переселенців та осіб, шукаючих додаткового чи тимчасового захисту. Оскільки в статті мова йде про біженців/мігрантів, ми врахували міжнародний досвід країн, які безпосередньо займаються правовим регулюванням різних категорій мігрантів. З’ясовано, що біженці справді є однією з категорій мігрантів. Збіг між цими двома категоріями в глобальному контексті характеризується обмеженими шляхами легальної міграції, обмеженими довгостроковими рішеннями для біженців і каральною політикою щодо шукачів притулку. Слід відмітити, що біженці мають особливий статус, який підтверджується міжнародним режимом захисту біженців, та викладений в Конвенції та Протоколі про захист біженців. Наполягання на дихотомії мігрант/біженець спонукає багатьох вчених вважати, що біженцям потрібен захист, а мігрантам – ні, переконання, яке є хибним: біженцям може знадобитися «міжнародний захист», як це концептуально визначено в Конвенції про біженців, але всі мігранти – насправді всі люди, які потребують захисту держав від порушень їхніх прав людини. Дуже важливо наголосити, що особи, які рятуються від військового конфлікту можуть підпадати під визначення біженця, якщо наявна загроза переслідування з конвенційної підстави. За умови відсутності підстав переслідування за ознаками, що передбачені Конвенцією, вони можуть претендувати на додатковий захист, як це зробила більшість українців закордоном. Запропоновано виступати за глобальний режим мобільності, який зрештою приведе до кращого захисту прав для всіх тих, хто переселяється, включаючи біженців. Міжнародне міграційне право все ще лише зароджується та є фрагментарним, але Глобальний договір про безпечну, впорядковану та врегульовану міграцію є важливим політичним кроком до більш узгодженого структурування відповідей держав.

Актуальні проблеми повноважень військових адміністрацій під час дії правового режиму во- єнного стану

Валерій Говоров — 2024-04-15

Дана стаття присвячена аналізу проблемних питань повноважень військових адміністрацій та органів державної влади під час дії правового режиму воєнного стану. При здійсненні дослідження було детально проаналізовано норми Конституції України щодо повноважень органів державної влади та діючий Закон України «Про правовий режим воєнного стану», а також співвідношення положень нормативно-правових актів, які регулюють повноваження органів місцевого самоврядування та військових адміністрацій. Вперше на сучасному етапі розвитку юридичної науки було запропоновано дослідити ті важливі виклики управлінської діяльності, що постали перед Україною після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року, та пов’язані з діяльністю саме військових адміністрацій, які відіграють особливу роль в управлінні державними справами. Саме на військові адміністрації як органи управління на місцях лягло прийняття важливих рішень та вирішення актуальних питань, що спричинили умови військової агресії російської федерації, адже на місцях виникли нестандартні проблеми, з якими прийшлося справлятися вперше. Повномасштабне вторгнення армії російської федерації на територію України поставило ряд викликів перед державою в цілому, з якими необхідно було оперативно справлятися. Забезпечення життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у зовнішньополітичній, оборонній, соціально-економічній, енергетичній, продовольчій, екологічній та інформаційній сферах є основними засадами внутрішньої політики у сфері національної безпеки й оборони. Відтак, нові виклики та нові реалії життя в умовах воєнного стану вже понад два роки зумовлюють необхідність вдосконалення чинного законодавства та вирішення нагальних проблемних питань розмежування компетенцій, законності та необхідності функціонування військових адміністрації в різних регіонах України.

Законодавчі ініціативи у сфері пест-контролю в Україні

Кирило Яровий — 2024-04-15

У статті проведено комплексний аналіз законодавчих ініціатив у сфері пест-контролю в Україні. У статті проведено детальний аналіз аспектів ліцензування та встановлення вимог для надання послуг з контролю за шкідниками. Розкрито визначення терміну «пест-контроль», його сутність як систему організаційних заходів, що спрямовані на забезпечення споживачів якісними та безпечними продовольчими ресурсами. Особливу увагу приділено впровадженню системи ХАССП для забезпечення споживачів якісними та безпечними продовольчими ресурсами в Україні. Виділено ключові положення законодавства, спрямовані на забезпечення безпеки та контролю над шкідниками. В статті висвітлені ключові аспекти державного регулювання пест-контролю, вказано на прогалини в законодавстві та надано авторські пропозиції щодо їх усунення. Результати дослідження дозволяють зробити висновок, що пест-контроль – це система організаційних заходів, що спрямовані на досягнення результату – зменшення кількості проблемних біологічних видів (шкідників) до повного їхнього усунення на конкретній території, з метою зниження всіх можливих ризиків, таких як: моральний та економічний збиток, завдана шкода здоров’ю людей, домашнім тваринам, культурним рослинам, дикорослій флорі тощо. Окрім того, у статті розкривається сутність системи ХАССП, досліджуючи її законодавчі аспекти, пов’язані з ліцензуванням та встановленням вимог у сфері пест-контролю. Розглянуто важливі аспекти вдосконалення законодавства та практичних аспектів системи ХАССП для забезпечення безпеки харчових продуктів. У статті наголошено, що з юридичної перспективи ХАССП слід розуміти, як систему аналізу небезпек та критичних точок контролю, що забезпечує нагляд за безпекою харчових продуктів на всіх етапах їхнього виробництва та реалізації, приділяючи особливу увагу критичним точкам контролю, де можуть виникнути ризиковані ситуації. У результаті дослідження встановлено, що за вказаних умов існує необхідність у гармонізації чинного законодавства для забезпечення ефективного управління пест-контролем в Україні.

Адаптування інструментів державно-приватного партнерства до потреб відбудови наукової інфраструктури

Ольга Шаповалова — 2024-04-15

У статті досліджено правові проблеми адаптування інструментів державно-приватного партнерства до потреб відбудови наукової інфраструктури. Зазначена потреба інвестування приватного партнера у сферу відбудови наукової інфраструктури України обумовлена тим, що її задоволення опосередковано вчинить позитивний вплив на відновлення післявоєнної економіки, значно зруйнуваної агресором. Актуальність даної тематики полягає в обгрунтуванні необхідності модернізації організаційно-правового механізму державно-приватного партнерства таким чином, аби він розширив можливості – максимально спростити та пришвидшити механізм залучення приватних партнерів до відбудови дослідницької інфраструктури. Надається науково-практичний коментар окремих положень проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украї-ни щодо вдосконалення механізму залучення приватних інвестицій з використанням механізму державно-приватного партнерства для пришви-дшення відновлення зруйнованих війною об’єктів та будівництва нових об’єктів, пов’язаних з післявоєнною перебудовою економіки України» від 01.07.2022 за № 7508. Згідно з потребами інвестування у дослідницьку інфраструтуру виокремлюються новації законоположень щодо отримання фінансування від донорів за грантові кошти; розширення переліку державних партнерів; спрощення та скорочення процедур підготовки проєктів ДПП; полегшення доступу до участі у конкурсі для іноземних інвесторів та запровадження стандарту єдиного європейського закупівельного документа (ESPD). Подолання занедбаності існуючої науково-дослідницької інфраструктури можливе внаслідок взаємовигідного співробітництва в системі відносин бізнесу та науки. Шерінгові центри колективного користування науковим обладнанням, утворені на договірних засадах ДПП, розглядаються потенційним інструментом стану занедбаності. Задля правового забезпечення професійної адаптації ветеранів війни пропонується спеціальний порядок утворення гібридних робочих місць.