Особливості права власності на землю юридичних осіб приватного права

Анотація

Питання права власності юридичних осіб на земельні ділянки визначається важливим у галузі правового регулювання та наукового дослідження, з огляду на те, що власність на землю відіграє ключову роль у стимулюванні інвестицій, розвитку підприємництва та ефективного використання природних ресурсів. Земельні відносини, учасниками яких є юридичні особи, регулюються переважно за допомогою норм земельного законодавства, при цьому враховуються особливості цивільного законодавства. Важливою в контексті реалізації земельних прав класифікацією юридичних осіб є їх поділ на приватних та публічних. При цьому в основу такого поділу науковці покладають підстави створення юридичної особи, мету діяльності та форму власності. Так, відзначається про існування відмінностей в реалізації своїх прав на земельні ділянки юридичними особами приватного права у порівнянні з юридичними особами публічного права. Такі відмінності проявляються, зокрема у підставах набуття, реалізації та припинення права власності. Класифікація земельних ділянок за їхнім цільовим призначенням вливає на особливості правового регулювання набуття таких земель у власність. Так, земельні ділянки майже всіх категорій можуть перебувати у приватній власності юридичних осіб. Натомість, законом встановлені обмеження, щодо можливості перебування у приватній власності земельних ділянок, зокрема, земель оборони. Частина 1 статті 82 Земельного кодексу України встановлює, що юридичні особи приватного права можуть набувати земельні ділянки лише для здійснення підприємницької діяльності. Однак відсутність прямого обмеження в тексті норми щодо набуття земель для іншої діяльності дозволяє висловлювати думку, що вітчизняні юридичні особи можуть придбати земельні ділянки і для інших цілей, окрім підприємницьких.