Землі лісогосподарського призначення як об’єкт правозастосування

Анотація

Відомо, що важливу роль у забезпеченні єдності правозастосовної практики та зміцнення законності в галузі земельних відносин відіграють рішення вищих судових інстанцій. Саме вони містять правові позиції щодо застосування вітчизняного земельного законодавства і фактично виступають джерелами земельного права. Мета статті полягає у юридичному аналізі рішень Верховного Суду в аспекті захисту земельних прав держави, територіальних громад, фізичних та юридичних осіб з позиції науки земельного права, а також надання практичних пропозицій задля оптимального, доцільного та науково обґрунтованого удосконалення чинного земельного законодавства. Акцентується увага на законодавчих аспектах, пов’язаних із процедурою зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення та інших лісовкритих площ, яка має забезпечувати збереження не тільки земель, а і лісів; спрощення порядку лісорозведення; забороною лісорозведення на степових ділянках, запровадження механізмів збереження самосійних лісів із подальшим веденням лісового господарства на відповідних територіях та інше. Підкреслюється, що для земельних правовідносин, які пов’язані з вибуття земель лісогосподарського призначення за рішенням суду із державної власності, притаманний публічний інтерес. Водночас незаконність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка лісогосподарського призначення вибула із державної власності, такому публічному інтересу не відповідала. Отже, витребування спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення за рішенням суду відбулося на законних підставах, оскільки воно здійснювалося відповідно до правових принципів у зв’язку з порушенням органом державної влади низки вимог Земельного кодексу України. При цьому підкреслюється, що повернення у державну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення, якщо вони незаконно відчужені фізичним особам органом виконавчої влади, переслідує мету контролю за використанням та охороною земельних ділянок відповідно до публічного інтересу. З точки зору належного застосування земельно-правових норм окрема увага приділяється практиці про визнання недійсними розпоряджень уповноваженого органу та повернення земельних ділянок. Дослідження та аналіз судової практики застосування судами норм земельного законодавства у процесі вирішення земельних спорів, які виникають щодо земель лісогосподарського призначення свідчень про важливість правильного тлумачення цих норм суб’єктами правозастосування, зокрема судами.