Гідна оплата праці наукових та науково-педагогічних працівників у контексті змін освітньої парадигми

Анотація

У статті досліджено проблемні питання щодо оплати праці наукових  та науково-педагогічних працівників. Акцентовано увагу на  тому, що рівень оплати праці наукових та науково-педагогічних працівників в Україні не забезпечує гідного рівня життя зазначеної категорії  працівників. Наголошено, що існуюча система оплати праці науковців і викладачів вищої школи не відповідає принципам справедливості та пропорційності. Констатовано, що дію положень спеціального законодавства про розміри посадових окладів стосовно педагогічних, науково-педагогічних та наукових співробітників законодавцем неодноразово було відкладено.

Авторкою зауважено, що заробітна плата вказаних працівників не виконує своїх основних функцій – відтворювальної та стимулюючої. Звернено увагу на той факт, що окрему її частину наукові та науково-педагогічні працівники вимушені витрачати не на задоволення власних потреб і своєї сім’ї, а на підвищення рейтингу та збереження свого статусу.

Проаналізовано зміни,  внесені до Закону України «Про вищу освіту», що почнуть діяти у ЗВО вже з 2025/2026 навчального року. Стверджується, що такі зміни можуть призвести до суттєвого зниження заробітної плати окремих науково-педагогічних працівників, погіршення умов їх праці. Окрему увагу приділено положенням Стратегії розвитку вищої освіти в України на 2022 ‒ 2032 рр. Проаналізовано стратегічні цілі Стратегії, які безпосередньо пов’язані з оплатою праці та професійним розвитком науково-педагогічних працівників. Авторка зазначає, що нові підходи до оплати праці наукових та науково-педагогічних працівинків є актуальними і своєчасними, але, на жаль, поставлені вищезгадані цілі Стратегії носять лише декларативний характер і практиці не реалізовані.

Розглянуто міжнародний досвід з питань заробітної плати та організації наукової роботи наукових та науково-педагогічних працівників.

Зроблено висновок, що усунути існуючі проблеми низької оплати праці наукових та науково-педагогічних працівників можна шляхом використання позитивного міжнародного досвіду, адаптувавши його до наших реалій, і розробкою таких норм та положень, що виключають елемент будь-якого погіршення, порівняно з попередніми показниками, не тільки розміру заробітної плати, а й умов праці наукового і науково-педагогічного працівника, з подальшим внесенням їх у вигляді змін до освітнього національного законодавства, а також застосування на рівні локального регулювання праці.