Проблеми та перспективи правового регулювання господарської діяльності, здійснюваної з використанням безпілотних літальних апаратів (БпЛА)

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню проблем та перспектив правового регулювання господарської діяльності, що здійснюється з використанням безпілотних літальних апаратів (БпЛА) в Україні. Визначено, що ефективне правове забезпечення цієї сфери є критично важливим для економіко-правового розвитку країни, охоплюючи широкий спектр галузей, таких як агробізнес, логістика, інфраструктура, безпека, медицина, енергетика та оборона. Підкреслено, що роль та значення БпЛА для національної економіки зростає, що обумовлює нагальну потребу в упорядкуванні правових відносин у B2G та B2B сегментах.

Визначено ключові ознаки безпілотного літального апарату з позиції господарсько-правової науки: відсутність пілота на борту, функціональна автономність або дистанційне управління, можливість виконання господарських (економічних) завдань, наявність технічної інфраструктури та програмного забезпечення, що робить БпЛА інфраструктурним об’єктом господарської діяльності, а також правова регламентація господарського обігу, що передбачає сертифікацію, державний контроль за подвійним використанням, спеціальний режим експорту/імпорту та необхідність реєстрації, обліку та страхування. З’ясовано, що критично важливою ознакою є обмеження щодо використання та зонального доступу, оскільки повітряний простір є об’єктом публічного права, а правила допуску для БпЛА суттєво відрізняються від пілотованих літальних апаратів.

Обґрунтовано доцільність існування окремого правового режиму для БпЛА у сфері господарювання, що зумовлена функціональною відмінністю БпЛА від інших об’єктів господарського обігу (як «гібридного об’єкта»), їх ризиковим характером, який вимагає специфічного регулювання (сертифікація, реєстрація, страхування відповідальності, дозвільні процедури та регулювання кібербезпеки), а також інвестиційною та економічною значущістю БпЛА, що потребує забезпечення уніфікованого правового режиму власності, купівлі-продажу, оренди, застави та інвестиційного стимулювання. Додатково встановлено наявність міжнародної практики спеціалізованого регулювання в ЄС, США, Канаді та Японії, що підкреслює необхідність адаптації українського законодавства до міжнародних стандартів, зокрема Регламенту (ЄС) 2019/947 та стандартів EASA.

Проаналізовано потенційні ризики, пов’язані із запровадженням окремого правового режиму для БпЛА, серед яких виділено: ризик фрагментації нормативного поля та регуляторної неузгодженості; ризик надмірного регуляторного навантаження на бізнес; дублювання повноважень та конфлікт між регуляторами за відсутності чіткого інституційного розмежування; ризик передчасного впровадження без належної інфраструктури; ризик правового вакууму щодо нових технологічних модифікацій БпЛА; ризик юридичної відповідальності через прогалини у делегуванні ризику між учасниками ринку; міжнародно-правові ризики, пов’язані з невідповідністю міжнародним зобов’язанням України. Зроблено висновок, що зазначені ризики не є підставою для відмови від спеціального режиму, але вимагають стратегічного підходу, що включає узгодження з чинною нормативною базою, гнучкість, технологічну нейтральність, співрегулювання з бізнесом, поетапне впровадження та врахування міжнародного досвіду.