Мобільність дослідників у Європейському Союзі та Україні

Анотація

У статті проаналізоване явище мобільності дослідників в Європейському Союзі та Україні, наводяться наукові та законодавчі визначення терміну «академічна мобільність». Прослідковано історію розвитку академічної мобільності у Європейському Союзі, яка нерозривно пов’язана із Болонським процесом – освітнім європейським рухом із взаємовизнання європейських документів про вищу освіту та створення Єдиного простору вищої освіти. Зазначено, що цей рух починався з метою забезпечення свободи мобільності учасників вищої освіти, передусім, студентів і науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, але з часом охопив собою і дослідників, наголошуючи на важливості академічної мобільності цієї категорії суб’єктів наукової діяльності. У статті надана характеристика правого регулювання мобільності дослідників в Україні та Європейському Союзі. Зокрема, зазначено про застосування та значення принципу академічної мобільності під час регламентації трудових відносин дослідників у Європейському Союзі. Надана порівняльна характеристика видів і форм академічної мобільності в Європейському Союзі і Україні, під час аналізу яких автор дійшов висновку, що на теренах Європейського Союзу та в Україні є як однакові види і форми мобільності дослідників, так і відмінні. У статті досліджено проблеми, з якими стикаються науковці, які приймають участь у програмах академічної мобільності. Основними проблемами названі брак фінансування досліджень та брак вільних вакансій (у Європейському Союзі), недостатність фінансування, мовна проблема і відтік мізків (в Україні). Зроблено висновок, що мобільність дослідників в Європейському Союзі – поширене явище, що заохочується науково-інноваційною політикою Європейського Союзу, зокрема, академічна мобільність є одним із пріоритетів розвитку Єдиного дослідницького простору (ERA). Автором зазначено, що в Україні діє оновлене законодавство, яким регламентується академічна мобільність українських вчених, але феномен мобільності дослідників потребує державної підтримки, оскільки в державі існує проблема «відтоку мізків» – коли науковці виїжджають до країн Європейського Союзу або інших розвинених країн в пошуках кращої долі і не повертаються.