Еволюція правового механізму надання допомоги по частковому безробіттю в Україні упродовж 2012-2025 років

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу еволюції правового механізму надання допомоги по частковому безробіттю в Україні упродовж 2012–2025 років крізь призму змін законодавства, судової практики та конституційних гарантій права на соціальний захист й відповідних правових позицій Конституційного Суду України. Особливу увагу зосереджено на трансформації цих відносин в умовах пандемії COVID-19, а також введення воєнного стану. У статті обґрунтовано, що допомога еволюціонувала від формалізованого інструменту, який використовувався для підтримки зайнятості здебільшого у великих роботодавців, до універсального соціально-страхового механізму реагування на надзвичайні та воєнні виклики. Доведено, що розширення підстав для надання допомоги, кола її отримувачів та делегування Уряду повноважень регулювати порядок її виплати сприяли підвищенню ефективності системи соціального захисту, водночас актуалізували проблеми правової визначеності. Окрему увагу приділено аналізу судової практики щодо підстав призначення допомоги, умов її повернення та меж дискреції органів служби зайнятості. Констатується, що еволюція підходів судів відображає зміну балансу між соціальною функцією держави та необхідністю забезпечення фінансової дисципліни у процесі надання допомоги по частковому безробіттю. Зроблено висновок про відповідність загального напряму розвитку правового механізму надання цієї допомоги правовим позиціям Конституційного Суду України щодо необхідності забезпечення реального характеру соціальних гарантій і захисту людської гідності. На підставі проведеного дослідження сформульовано пропозиції щодо подальшого вдосконалення правового механізму надання допомоги задля підвищення його ефективності, правової визначеності та відповідності конституційним стандартам соціального захисту.