ЗАХИСТ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ У ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Анотація

Стаття присвячена аналізу практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у сфері захисту трудових прав працівників. Автори досліджують вплив рішень Суду на національну правову систему України та визначають ключові аспекти застосування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у трудових відносинах. Особливу увагу приділено статтям Конвенції, які забезпечують права працівників, зокрема ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 8 (право на повагу до приватного життя), ст. 9 (свобода думки, совісті, релігії), ст. 10 (свобода вираження поглядів) та ст. 11 (свобода зібрань та об’єднань). На основі аналізу конкретних справ, таких як «Олександр Волков проти України», «Долгов проти України», «Барбулеску проти Румунії» та інших, розкрито сучасні виклики у сфері забезпечення трудових прав. У статті розглядаються випадки, коли роботодавці або держави допускали надмірне втручання у приватне життя працівників, обмежували свободу вираження поглядів чи дискримінували за релігійними переконаннями. Також підкреслюється важливість права на об’єднання в контексті діяльності профспілок і організації страйків. Окрему увагу приділено юридичним механізмам імплементації практики ЄСПЛ у національну правову систему України. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (2006 р.) закріплює обов’язковість рішень Суду для України, що дозволяє гармонізувати національне законодавство із європейськими стандартами. Водночас акцентується на необхідності удосконалення правозастосовної практики з метою ефективнішого захисту прав працівників. Стаття адресована науковцям, юристам-практикам, представникам державних органів та профспілок. Її результати можуть бути використані для подальшого вдосконалення трудового законодавства України та його адаптації до міжнародних стандартів.