Перспективи розвитку інноваційної інфраструктури країни в умовах Індустрії 4.0

Анотація

У статті розглядається питання перспектив розвитку інноваційної інфраструктури України в умовах цифрової економіки, вирішуються проблеми забезпечення ефективності її функціонування. Проаналізовано чинне законодавство України в цій сфері, міжнародно-правові акти, наукові роботи, зроблені висновки, які мають як теоретичне, так і практичне значення щодо окресленого питання. Зазначено, що інфраструктура (виробнича, соціальна, міська, інноваційна, дослідницька, освітня, інформаційна тощо) в ринковій економіці традиційно розглядається як специфічна система (підсистема) взаємопов’язаних інститутів, цільовою функцією яких є створення загальних умов для функціонування суб’єктів у різних сферах економіки. Зроблено висновок, що інноваційну інфраструктуру України складає сукупність підприємств, організацій, установ, їх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, які надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо). Держава повинна забезпечити умови для розвитку інфраструктури розповсюдження знань (патентних організацій, дослідницьких центрів, комунікаційних зв’язків, відкритих баз даних тощо), організувати інноваційну структуру освіти і науки, забезпечивши достатнє фінансування цих систем, а також спрямувати свої зусилля на розвиток творчого потенціалу людини. При цьому вирішення проблеми конкурентоспроможності наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок в сучасних умовах неможливе без інтеграції науково-інноваційної системи України до Європейського дослідницького простору – системи програм та політичних інструментів, що об’єднує інституційне середовище досліджень і розробок держав – учасниць Європейського Союзу та асоційованих членів з метою розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва, вільного трансферу знань, мобільності дослідників.