Деякі аспекти визначення правового статусу платників податків, що провадять незалежну професійну діяльність

Анотація

У статті проведено аналіз правового статусу платників податків, що провадять незалежну професійну діяльність, крізь призму елементів податкового обов’язку у широкому значенні. Питання правового статусу платників податків, що провадять незалежну професійну діяльність, заслуговує на особливу увагу через свою неоднозначну регламентацію в Податковому кодексі України та Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Констатовано, що наразі у Податковому кодексі України закріплено таку категорію платників податків, як самозайнята особа. Пропонований законодавцем підхід розмежовує як видові поняття таких суб’єктів: фізичні особи-підприємці та фізичні особи, що провадять незалежну професійну діяльність. Відповідно до норм ПК України ці два види самозайнятих осіб наразі позначені як взаємовиключні. Водночас законодавчо передбачена можливість обліковуватися у контролюючих органах так для таких суб’єктів як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Це вказує на суперечливе нормативне регулювання правового статусу платників податків, що провадять незалежну професійну діяльність. Акцентовано увагу, що платники податків, що провадять незалежну професійну діяльність як самозайняті особи, виконуючи свій податковий обов’язок, обмежені в можливості обирати систему оподаткування (загальну чи спеціальну), на відміну від другого виду самозайнятих осіб – фізичних осіб-підприємців. Вказані два види самозайнятих осіб перебувають не в рівному (єдиному) стані, що дискримінує фізичних осіб, що провадять незалежну професійну діяльність і вказує на необхідність удосконалення нормативного закріплення статусу таких суб’єктів.