Вплив на інноваційну активність щодо суб’єктів господарського використання природних ресурсів
DOI:
https://doi.org/10.37772/2518-1718-2023-1(41)-19Ключові слова:
стимулювання інноваційної активності, екологічно невиснажливе господарювання, нефінансова звітність підприємств, публічно-правовий режим, господарсько-правове забезпечення, використання природних ресурсів, суб’єкти господарюванняАнотація
Стаття присвячена дослідженню проблеми актуальності прояву інноваційної активності у залежності від наявності соціальної складової у підходах до обрання об’єкта/суб’єкта інвестування. Викладено результати вивчення досвіду правового забезпечення зростання економіки підприємств у способи, що є екологічно невиснажливими. Звітування про екологічно невиснажливі способи зростання економіки підприємств стає інформаційнокомунікативним інструментом для прояву ініціативи щодо інноваційної активності (запровадження новітніх технологій господарювання). Стан вивчення проблем правового забезпечення зростання економіки підприємств у способи, що є екологічно невиснажливими, характеризується вкрай низьким рівнем розробки понятійного підходу до тлумачення знань про синергічний ефект від взаємодії основних напрямів економічної, правової та екологічної політики України. Обґрунтовано два актуальні питання при розв’язанні проблеми впливу на інноваційну активність щодо суб’єктів господарського використання природних ресурсів: (1) обрання нетипового стимулу для прояву ініціативи інноваційної активності із зовні, а саме – орієнтація на її прояв у залежності від наявності соціальної складової у підходах до обрання об’єкта/суб’єкта інвестування; (2) визначення методології вибору критеріїв для гармонізації українського законодавства про використання природних ресурсів суб’єктів господарювання. Окреслено перспективи дослідження впливу на інноваційну активність щодо суб’єктів господарського використання природних ресурсів, а саме – конкретизація публічно-правового режиму таких об’єктів, як ґрунт, надра, вода та ін., внаслідок детального розмежування реалізації суверенітету України над територіально-господарськими системами.
Посилання
Solodchenko, S. V. (2019). Legal support for the implementation of control functions of economic entities. Candidate’s thesis. Instytut ekonomiko-pravovykh doslidzhen NAN Ukrainy, Kyiv, 45–48 [in Ukrainian].
Brairaktar, Yu. P. (2015). Non -financial reporting of enterprises and stages of its formation. Visnyk ONU imeni I.I. Mechnykova, Issue 1/1, Vol. 20, 57–60 [in Ukrainian].
Vasylchuk, I. P. (2015). Non -financial reporting as a tool for managing a permanent development of corporations. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Ekonomika i menedzhment, Issue 11, 212–215 [in Ukrainian].
Sikorska, T. S. & Osadcha, O. O. (2014). Integration of non -financial indicators into a business entity’s reporting. Molodyi vchenyi, No. 6 (09), 38–41 [in Ukrainian].
Economic Code of Ukraine, No. 436-IV (2003, January 16). (2003). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, № 18, № 19-20, № 21–22, Art. 144.
CSR and sustainable development, international experience. Retrieved from: http://epdigest.ru/p=6972 (MIT Sloan Management Review) [in Russian].
GRI’s Sustainability Disclosure Database for reports published from 1999 till 3 September 2018. Retrieved from: https:// www.globalreporting.org/servicees/reportingtools/Reports_List/Pages/default.aspx.
