Джерела правового регулювання комплаєнсу в українських банках

Анотація

Статтю присвячено дослідженню джерел правового регулювання комплаєнсу в українських банках. Обґрунтовано надмірну зарегульованість банківської діяльності, визначено фактори, що негативно впливають на ефективність регуляторної діяльності Національного банку України: зловживання законодавчими колізіями, перешкоджання інноваційному розвитку, надмірне навантаження на персонал та інформаційні ресурси банків. Встановлено доцільність ієрархічного підходу до формування системи правових норм, що складають інститут комплаєнсу. Хоча Конституція України не містить прямих приписів щодо регулювання комплаєнсу, показано, що вона встановлює необхідність і важливість дотримання чинних норм – як на загальнодержавному (ст. 8), так і на особистому рівні (ст. 13, ст. 19, 41, 47, 65). Визначено місце міжнародних договорів як джерел правового регулювання банківського комплаєнсу, зокрема актів Acquis Європейського Союзу: зокрема, Директива 2015/849 визначає, що банки повинні розробити внутрішню політику управління комплаєнсом, призначити спеціального адміністратора та можуть обмінюватися інформацією про комплаєнс-контроль між посадовими особами в межах одного банку або банківської групи. Проаналізовано зміни до Закону України «Про банки та банківську діяльність» щодо організації служби комплаєнсу в банках, положення нормативно-правових актів Національного банку України, які є основою регулювання відповідних відносин. Визначено, що правовий базис комплаєнсу становлять Положення Національного банку України про організацію системи управління ризиками (щодо тлумачення поняття, необхідності та підходів до управління комплаєнс-ризиками), внутрішнього контролю (щодо статусу підрозділу з комплаєнсу та головного комплаєнс-менеджера) та ліцензування банків (щодо призначення та створення належних умов діяльності головного комплаєнс-менеджеру). Обґрунтовано гармонізацію цих та низки пов’язаних з ними підзаконних актів Національного банку України з міжнародно-правовими стандартами з питань відповідності – насамперед, з приписами Базельського комітету з банківського нагляду.