Правове регулювання праці науковців в Україні та Європейському Союзі в аспекті розвитку дослідницьких інфраструктур

Анотація

Стаття присвячена аналізу стану правового забезпечення трудових відносин науковців в Україні та Європейському Союзі. Автором здійснено огляд правової регламентації здійснення науковцями науково-дослідної діяльності у Європейському Союзі та Україні, визначені рівні правового регулювання трудових відносин європейських дослідників з дослідницькими інфраструктурами та трудових відносин науковців в Україні. Зазначено про особливості праці дослідників, яка характеризується творчістю і підвищеним інтелектуальним навантаженням, що зумовлює виокремлення наукових працівників як спеціального суб’єкта трудового права, і приводить до застосування принципу єдності і диференціації в українському законодавстві про працю. У статті зроблено висновок, що правова регламентація трудових відносин науковців з дослідницькими інфраструктурами в Європейському Союзі має високу деталізацію на кількох рівнях нормативного забезпечення: міжнародному, європейському, національному і локальному. Автором зроблено висновок, що в Україні також простежується багаторівнева структура нормативного забезпечення праці науковців, в якій виокремлюються міжнародний, національний і локальний елементи правового регулювання. Зазначено, що міжнародний рівень правової регламентації праці дослідників в Європейському Союзі та Україні є однаковий, оскільки світові стандарти в галузі науково-дослідної діяльності є обов’язковими для державчленів. Водночас локальне правове забезпечення здійснення наукової діяльності є більш розвинуте в Європейському Союзі, ніж в Україні, оскільки локальна нормотворчість українських наукових установ обмежується законодавчо, локальні акти не можуть змінювати норми актів вищого рівня. В Європейському Союзі дослідницькі інфраструктури можуть самостійно унормовувати відносини із співробітниками, зокрема, і науковцями, без прив’язки до національного законодавства, що зумовлене міжнародним характером дослідницьких інфраструктур, які створюються кількома державами-учасниками, і функціонують на території кількох держав відповідно.